- безпутник
- -а, ч., розм.Безпутна людина.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
безпутник
Смотреть что такое "безпутник" в других словарях:
безпутник — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
безпутниця — і, розм. Жін. до безпутник … Український тлумачний словник
безсоромник — (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойности тощо), соромітник, безличник, безпутник; нахаба, негідник, цинік (той, хто зневажає усталені норми моралі) … Словник синонімів української мови
гульвіса — (той, хто любить гуляти, живе легковажно), гуляка, байда, ярига, ярижка, ярижник, гультяй, го[у]льтіпака Пор. безпутник, ледар, нероба, обідранець 1), п яниця … Словник синонімів української мови
легковажний — 1) (який чинить необачно, бездумно; також про дії, учинки, мову, у яких виявляється необачність; у якому виявляється поверховість), легкодумний, легкодухий, легкодушний, несерйозний, несолідний, нерозважливий, нерозсудливий, бездумний, порожній,… … Словник синонімів української мови
розпусник — (той, хто зневажає норми моралі), розпутник, безпутник, потіпах[к]а; гріховодник, гріховода, бахур, перелюбник, перелюбець, волоцюга, блудник (той, хто веде розпусне статеве життя) … Словник синонімів української мови
